Стояла я посеред двору,
А під ногами спориші,
Над головою в мене зорі,
І навкруги а ні душі.
Я молитовно склала руки,
Чумацький Шлях світився десь,
В душі – ні болю, а ні муки,
І тільки тиша до небес.
Та тиша дивною була,
Її ти ледве відчуваєш,
Дзвенить від неї голова,
І ти в ту тишу поринаєш.
Ти тую тишу наче п’єш,
І з місця зрушити не сила,
Душа ж, здається, до небес
Полинула із тіла.
Та тиша рідною була,
Ласкавою, неначе мати.
В тій тиші я була одна
І не хотілось йти до хати.
Тиша
© Copyright: Екатерина Герасимовская, 2015
Свидетельство о публикации №115110911684
Свидетельство о публикации №115110911684
Рецензии