Шалений вітер,
Та повітря прохолодно-свіже
В співдружності руйнують
Щедонедавню
Золотаву
Дивовижу.
Іржаве, зсохле
листя
Падає додолу,
Пташки квапливо-гомінливим клином
Відлітають з дому.
Природні зміни нам нагадують
про плин життя,
І все, що радувало око,
Мало б зникнути у небуття,
Щоб там,
Під ковдрами снігів
сховатись від тих ворогів.
Але завжди...
Проходить трохи часу,
Й навесні,
Повернуться та
зацвірінькають
Пташки
І все відродиться спочатку:
Річки,
в неспиннім прагненні до волі,
Прокинувшись,
Рішуче зірвуть льодову печатку
Смарагди листя
В пишних кронах
Зашепотять,
Духмяним квітом
ніжні вишні
До непритоми
всіх сп’янять!!!
По колу
© Copyright: Лариса Скай, 2015
Свидетельство о публикации №115110807205
Свидетельство о публикации №115110807205
Рецензии
