Мені здається , що я тут чужа,
Що мені тут ніхто не радий ,
Та байдужість людей вража...
Що не день , то хтось когось зрадив.
Я й сама себе не розумію ,
Та весь час мене тягне кудись
Туди ,де своєю я стать зумію
Туди де полюбить мене хтось колись.
Хто спитає , що я відчуваю,
Коли знову лунає сміх
Навколо...а я помираю
Одна з-поміж сотні німих...
Я ніколи не зрозумію
Як ти так добре малюєш портрети.
Ти ніколи не взнаєш як
Тихо й сумно вмирають поети...
***
© Copyright: София Чиляева, 2015
Свидетельство о публикации №115110807176
Свидетельство о публикации №115110807176
Рецензии