Моя душа, немов весінній птах,
Летить на поклик вічності до тебе,
І крил її вражаючий розмах
Собою застеляє усе небо.
Моя душа пірнає у пітьму,
Як човен прокладає шлях крізь хвилі.
Пливе на світло маяка твого,
Хоч буря не дає, та вітер виє.
НеспОкоєм болить моя душа.
Та втім, для мене це лише приємність.
Це означає, що вона жива
І що вона ще здатна на взаємність.
Моя душа, немов сама Весна,
Крізь простір і часи до тебе лине.
Заквітчана, пісень собі співа
Про те кохання, що в літах не гине.
11715
Натхненна коханням
© Copyright: Мария Мартышкина, 2015
Свидетельство о публикации №115110807114
Свидетельство о публикации №115110807114
Рецензии