Самотність.
(Зірковий час мовчуна)
Мовчу я не тому, що ні’чого сказати…
І не тому мовчу, що лиха бал настав.
Що будете ганьбить – мені на це – плювати!
Дуелі не боюсь… на неї б хтось позвав.
Все золото з мовчання я роздам, мені не шкода.
Смакуйте тишину: вона – родзинка в гамі.
На правду, за словами – пройшла, мовчазно, мода…
Ми мовчки вдячні за життя, лиш найдорожчій - мамі.
Мені байду’же на якій, в собі, мовчати мові.
Давати думки «на гора», у світ, що є: пустеля, -
Страждать без музи, у пітьмі, не бачити любові,
Гріхів від ніг і до небес: стоїть похмурна стеля.
Пробачте ті, хто десь чекає на окрилене: «Вперед»!
За те що я мовчу, свідомо, без реклам і без оплати.
Ви – помиляєтесь! Життя без слів: це му’ка, а не мед…
Мовчу тому на самоті – бо нікому хоч щось сказати.
Поет ХХ сторіччя с. Торгановичі напередодні свого 45-річчя
Самотнiсть
© Copyright: Сергий Труш, 2015
Свидетельство о публикации №115110805212
Свидетельство о публикации №115110805212
Рецензии