Гасне казковий рубiновий вечiр

                Гасне казковий рубіновий вечір,
                Чарами серце моє оповито.
                Місячне сяйво яскраве безпечне
                Пада на сонні поля оксамитом.

                Зорi в хмаринках блукають, як зграя,
                Сяйво слабке їх, і синій серпанок

                Темні віконця хатин відбивають.
                Кидають тіні дерева на ґанок.

                Дзеркалом срібним полискує річка.
                Вітер-шпигун заглядає у вiкна.
                В тиші тополя стоїть, наче свічка,
                Мiцно заплутався мiсяць у вiтах.

                Сон наближався швидкою ходою
                В селище наше. Біліла долина
                Килимом снiжним, а ось за рікою
                Мла постелилась, як синя тканина.

                Ах, що за нічка прозора, весела!
                Шибки замерзли, сніжок знов пустився.
                Впевнений я, що з усіх оцих селищ,
                Наше - найкраще. Приходь, подивися!

                Синє зображення в склі почорніло
                І змалювало пейзаж цей зимовий:
                Селище наче на вікнах застигло
                Неперевершеним фото казковим!

               Березень, 1999р.