Мiсто мо рiдне...

Дивлюсь, як швидко змінює обличча
донбаське місто, народивсь де я;
й що стане за якесь десятирічча,
чи то й раніш?.. - Дружківка ти моя...

Начебто й ті будинки, площі, парки,
та щось й нове, - багато - таки змін:
кафе, автівки, - й більш все іномарки,
газети, банки, чуть церковний дзвін...

Що ж, в незалежній живемо Державі,
де перевтілення й серед людей,
десь - добре "змащено", а десь - "іржаві"
відносини, - вдосталь бажань, ідей...

Працює люд, не так хоч, як раніше,
можливо, хтось шукає щось нове, -
приманює, де глибше, де тепліше.., -
і злидні тут, і масло вершкове...

Є й "пересічні" в місті, й депутати.., -
порівнювати статки як? -  Пусте...-
Грошву гребуть одні, - де ж ті лопати?! -
А в більшості ж достаток не росте...

Розкошувати, й жити з копійчини.., -
як на одні поставити щаблі?! -
Такий час.., об'єктивні тут причини..,
можливості - великі і малі...

Дружківку, любе місто, не впізнати:
оригінальність, інший ритм, прогрес... -
Чи просто мешканців переконати,
що все те - гарно, що всім - інтерес?!

Так, змінює обличча, згідно часу,
Дружківка моя, місто, живу де,
воно й не зовсім, може, того класу.., -
із змінами хай успіх до всіх йде...