Біжу від ніжності в обійми темноти.
Із кавою в руках, із книгою на підвіконні,
Бо іноді так хочеться кудись втекти,
Щоб без людей, без інтернету, телефонів.
Прокинутись в наметі вранці, десь за сонним містом,
Шукаючи у спразі чистої води.
Так важко стало дихати, мені тут тісно.
Я йду туди, де жоден не ходив.
***
© Copyright: Анастасия Онищук, 2015
Свидетельство о публикации №115110504410
Свидетельство о публикации №115110504410
Рецензии