Славянское весеннее. укр

 СЛОВ'ЯНСЬКЕ ВЕСНЯНЕ

 Примітка: Диптих виконаний у творчому дуеті з поетом Сергієм Сокольником

 Я в весняне поле вечорове
 Вийду з оберемками із трав.
 Духи поля, вийдіть на розмову
 У тривкому світлі від заграв!

 Я прийшла схвильована, відкрита,
 З чистим серцем, з помислом одним:
 Щоб зростало жито оксамитом,
 Щоб дощі з веселкою над ним,

 Щоби вчасно сонечко сіяло,
 Щедрістю бриніла щоб земля -
 Я до тебе, земле, припадала,
 Мати, годувальниця моя!

 Розпущу по вітру пишні коси,
 Хороводний заведу танок
 Серед подруг, доки ноги босі
 Не впіймають ритму від зірок,

 Доки ми не станемо промінням,
 Що у кожній часточці бринить,
 Стеблами, корінням, кожним зіллям,
 Будем рівні Богові на мить!

 Надіп’єм божественної прани,
 Як пустеля - струменів дощу.
 Я тоді знайду тебе, коханий,
 В себе, наче в істину, впущу.
 :::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
 Як нашіптує шелест трави
 На закоханість став суничний...
 Він для тебе, цей став- лови!
 Ми сьогодні засієм вічність.

 Наберемось сил від землі,
 І босими по ній пройдЕмо,
 У солодко- липкій імлі
 Ми на землю тіла вкладемо,

 І застогне казковий сич...
 Гамаюн проспіває долю...
 Ця весняно- чарівна ніч
 Нам, мов килим, розстеле поле

 На відлунні прадавніх площ,
 Бо на них лежимо, здається...
 І леліючий теплий дощ
 Зорепадом на нас проллється.

 І в двобої вогню й дощу
 Ми у коло священне станем...
 Ось і вітер нічний ущух,
 Й зачаровано проростає

 Із заплідненості уяв,
 Наче діви коса, пшениця.
 Він на землю, цей став, упав.
 Хай майбутнє на ній родиться!

  25.05.2015