Кому ти служиш у відведеному храмі?
Яким святим душа постійно б’є чолом?
І скільки снів у молитовній анаграмі
Було приречено на страту чи полон?
Полон міфічний, де спотворена реальність,
Якій все байдуже: ти мертвий чи живий.
Чи є навколо щирість – спокою тональність,
Чи впертий гамір, що затяг у грізний вир.
Душа готова розірвати власне тіло,
Віддавши шану надоїдливим думкам.
Прибрати з пам’яті все те, що відболіло,
А що болить – спалити наче крам.
Нехай горять всі біди й спогади затерті,
Немов колючих реп’яхів сухі кущі!
Я марю ніжністю у вічній круговерті,
Де вдосталь місця для розкритої душі.
21:04, 05.11.2015 рік.
Зображення: http://blogs.privet.ru/community/magialubwi/92480314
Марення нiжнiстю
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2015
Свидетельство о публикации №115110510823
Свидетельство о публикации №115110510823
Рецензии