Сон

Не знаю, що мені робити,
На  грішному як жити світі?
Так! Ми скоряємось гріхам.
І я також роблю їх сам,
Але мені морозить душу
Тривога: що ж то я роблю?
Й краплини сліз жар щік все сушить.
Я що люблю - те і гублю!
Не знаю, чом все так виходить.
Хоч  потім заживе це все,
І дні, як хмари в небозводі,
Промчать, й душа знов оживе,
Але на гріх штовхне спокуса,
Колишнє вхопить знов за вуса
І буде їх крутить. О горе!
Наробиш знову лиха море...
Не знаю, що мені робить...
Як від гріхів оборонить
Моїх всіх друзів, матір, брата,
І подруг, й інших людей всіх?
Згинь, згинь ти, Сатано, рогатий!
Не зваблюй нас робити гріх
І не примушуй, бо я силу
Хреста святого покажу
Тобі, Дияволе! Безсилий
Ти проти нього. Похрещу
Я вікна, двері, стіни, стелі,
Всі меблі і усі постелі,
І покроплю свою сім'ю,
Й за всіх, кого я так люблю,
Молитись буду! Допоможе
Молитва та моя. Пробач,
Пробач нам всі гріхи, о Боже!
Почуй мій непідробний плач!

...Отак я думав в тишині
І задрімав - і сон мені
Приснився. Та якийсь страшний!
Летів по небу я - і мій
Зір все довкола озирав,
Я відчував: не до добра
Це все. Дивлюся: люди вряд
Всі стали, рота мов солдат.
Між ними друзі всі мої,
Побачив я там і своїх
Близьких. Кудись-то відбирали
Усі їх. Чую: відіслали
Когось до пекла. Когось - в рай.
Я просто вражений був вкрай!!!
Відчув я вмить, як тихо жилах
Пробіг морозу струм. Занило
Моє серденько. Ось дійшла
І черга до моїх. Імла
На очі впала! І тут я
Прокинувся. Уже зоря
Світила в вікна. Після цього
Туманного сну і страшного
Немає спокою мені.
Ні! Не дістануться вони
До рук Диявола ніколи!!!
І знов молитися став я,
І небосхил вмить засіяв -
І всі оці пропали  болі,
Чомусь-то легко так мені
Зробилося. Я в тишині
Став знову голосно казати:
Все добре! Все гаразд! Проклятий
Дияволе, нас не займай!
Ми вірим в Бога, вірим в рай!
Нас Бог він тебе захищає;
Твоя спокуса не для нас.
Тебе він скоро знищить. Знаєш
Ти це! Минає злий твій час!..
2004р.