…невже сам безсилий початися знову
стискається час у глибокім безмежжі?..
думкам вириватись із власного схову,
щоб вічними стати на власній пожежі…
безгласним, своїм непорушним спокоєм
дістатися піснею вітру до Мрії,
лишитися жити у клекоті мови
і злитись з секундами, з миттю у Вірі!..
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.