З криниці чистої води
Нап'юсь втамую спрагу.
Я не дарма прийшла сюди
Від болю, смутку, страху.
Схилю коліна і душа
Полине знову в небо.
Мій Отче, Ти не залишав,
Коли я йшла до Тебе.
Коли в гіркий і темний час
Не бачила я світу,
А Ти спасав мене не раз
І вчив скрізь біль радіти.
Сідав Ти поряд, Тату мій,
Втирав сльозинку кожну.
Несу тепер тягар земний
Увесь до Тебе, Боже!
Несу і бачу як гора
Скорботи й болю тане,
Та ранку світлого пора
Жене нічну оману.
Благословляю синю даль
І шлях життя вузенький,
А пережитого не жаль,
Лиш був би Ти близенько!
З криницi чистоi
© Copyright: Валентина Коц, 2015
Свидетельство о публикации №115110210869
Свидетельство о публикации №115110210869
Рецензии