Жовтневе сонце вже слабенько гріє,
Проміння не такі, як на весні.
Але завжди лишається надія,
Яка дає упевненість мені.
Упевненість, що Бог життям керує,
Не пущене воно на самоплив.
Молитви до єдиної Бог чує,
Та має на усі скорботи вплив.
Чому ж я мушу нині хвилюватись,
Коли стоїть за мене Бог Живий?
Майбутнього не хочу я боятись,
Бо доля вся моя в Руці Святій.
Ісусе мій, Тобі я довіряю
Всі справи, всі надії та думки.
Благословення Твого я чекаю
І світла Неба у життя рядки.
Жовтневе сонце сторінки гортає
Осінніх коротеньких зовсім днів.
Все буде так, як Бог передбачає,
Як Він назначив наперед мені.
Завжди э надiя
© Copyright: Валентина Коц, 2015
Свидетельство о публикации №115110210841
Свидетельство о публикации №115110210841
Рецензии