знов ця невидима стiна... Свiтлана Бусел-Костюк

Оригінал:


знов  ця  невидима  стіна
старанно  зведена  між  нами
що  без  шпаринки  без  вікна
без  сонця  в  глечиках  і  брами…

і  тільки  тіні  наугад
танцюють  сальсу  опівночі
і  меркнуть  зорі  в`яне  сад 
і  без  очей  блідніють  очі…

червоне  світло  хтось  пролив
хоч  я  мовчу  і  на  зелене
хтось  нашу  зустріч  відмолив 
бо  це  життя  таке  студене…

тремтить  знеструмлена  струна
по  стінах  сум  повзе  і  відчай
ця  нами  зведена  стіна 
і  найміцніша  і  найвища…

вона  прозора  і  легка
вона  космічна  і  кармінна
тому  й  тремтить  твоя  рука 
що  світло-вічне…світло  –  вічне… 

 

Переклад з української Світлани Груздєвої:



невидимая вновь стена
возвёл её меж нами кто-то
без щёлочки и без окна
без солнца в крынках, без ворот…

и только тени наугад
танцуют сальсу в толще ночи
и гаснут звёзды  вянет сад
и без очей бледнеют очи…

кто свет краснеющий проли'л
хоть я молчу и на зелёный
кто нашу встречу отмолил
средь жизни этой столь студёной…

дрожь в обесточенной струне
и струны грусть ползком колышет
отчаянье ползёт к стене,
что крепче стен других и выше…

она прозрачна и легка
она космична и карминна
трепещет потому рука
что вечна в свете и невинна…

* - кувшинах, крынках(укр.)