Син веч р за в кном

Синіє вечір за вікном,
                З'явились золотисті зорі.
                І вітерець махнув крилом,
                Гуляє, свище він на волі.

                І ось легенький вже туман
                Серпанком укриває поле,
                За ним, немов козак, курган
                Шука свою лихую  долю.

                Блищить сріблястая роса,
                В лугах широких трави косить
                Безшумна місячна коса,
                А вітер запах трав доносить...

                В кущах зайшлися цвіркуни,
                А світлячки в траві росяній,
                Все гомонять балакуни,
                Мигтять, як маяки в тумані.

                За лісом манить моря глиб,
                Полискують зiрок опали ,
                Маяк ледь-ледь вже миготить -
                Це літня ніч на землю впала.

                Блукає сон по-під вікном,
                Сузір'я Оріона сяє.
                Вже вітер не шумить крилом,
                В траву лягає й засинає.
                Січень, 1999р.