Холодний сніг летить в обличчя,
Стікають по щоці краплини -
Не сльзи і не відчай
За втратою рідної дитини,
А смут і жах від втоми,
Коли згадуєш усе чудове,
Що було колись і не повториться ніколи
Через людську криваву непокору.
Стільки жалю не витримає серце,
Слів таких нема!
Й мати плаче, до сина рветься,
Якого забрала пітьма.
Тіло - прах, а душа на Небі
Батьківщину хоче обійняти,
Молить Бога не за себе,
А щоб більш війни не мати...
Янгол
© Copyright: Ткаченко Максим, 2015
Свидетельство о публикации №115110105304
Свидетельство о публикации №115110105304
Рецензии