Лив лiтнiй дощ. I я весь змок.
Менi палить хотiлось, як i дихать.
Розмокли цигарки. Та бачить Бог:
Купив би, лиш кишенях тiльки лихо.
А на зупинцi ветеран дiдок,
Як старець, iз тих давнiшних балад.
В його руцi сiрник, як костерок,
На пiджаку - медаль за Сталiнград.
Дратує самосадiвський димок.
Спросив я запалить. - Пали, не жаль...
- Спасибi, батьку.
- Та за що, синок?
- За те, що я живу i за медаль.
Олег бутенин перевод на укр. л. коломоец
© Copyright: Коломоец Людмила Ивановна, 2015
Свидетельство о публикации №115110103576
Свидетельство о публикации №115110103576
Рецензии