Питання на бумеранзі
луною* закину в небо.
Бермуди моїх обранців
магнітом ведуть до себе.
До вас в течії інерцій
іду під одним вітрилом.
Тобі – моє чисте серце.
Йому – моє грішне тіло.
Шукаю під вашим небом
півострів.
Забувши, в тому,
що серце моє – до тебе...
а тіло моє – по ньому...
Я якір собою зважу.
Залишусь посеред моря.
На палубу тихо ляжу,
накрившись трикутним горем.
Пробиті цвяхами терцій
мої розіп’яті крила.
Його – не відчую серцем…
…Тебе – не скуштую тілом…
* - тут відлуння.
Моi бермуди...
© Copyright: Наталия Цыганова, 2015
Свидетельство о публикации №115102909833
Свидетельство о публикации №115102909833
Рецензии