Сьогодні ранок сонця жовтим оком
В домівок вікна хитро заглядає.
Хоч розумієш, осінь вже глибока,
Та з сонечком це якось не лякає.
Як не лякає й перший білий іній,
Що ліг на трави, наче сивина,
Бо небо нині ясне й синє-синє,
Немов Дніпро, без краю і без дна.
У день такий не віриться в напасті,
Хоч в дуже непростий живемо час,
Лиш хочеться, щоб заблукале щастя
В цей день осінній розшукало нас.
Сегодня утро солнца желтым глазом
© Copyright: Александр Афонин 4, 2015
Свидетельство о публикации №115102903629
Свидетельство о публикации №115102903629
Рецензии
