Помолюся - і знов до праці я.
Іній срібним покрив траву.
Ти все вирішив - ампутація.
Що ж? Без серця я проживу.
Вже не буде боліти й краятись,
заклякати від дум гірких.
Щастя є, та ключі від раю ти
заховати надійно встиг.
Розтинай, дорогий, під лівою.
Все скінчилося. Охолонь.
За прощення молюсь уклінно я,
сльози падають в ковш долонь.
Ти не винен. Так просто склалося:
надто пізно, не в добрий час.
Осінь неба дощем запрала стяг,
побивалася так за нас.
Ще живі, а уже оплакані,
як бурштиновий падолист.
Горобинові краплі лакові
попід ноги нам пролились.
Тільки болем фантомним змучена,
не здаюсь у полон жалю,
і шепочу: "До щему скучила...
Не подіяло - я люблю."
Не сработало
© Copyright: Натали Бугаре, 2015
Свидетельство о публикации №115102804885
Свидетельство о публикации №115102804885
Рецензии
Рифмы очень красивые, как ни перечитываю - не могу от них оторваться:)
Анна Лисицина 26.12.2015 00:56 • Заявить о нарушении
Анна Лисицина 26.12.2015 00:56 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.