Мій Вітре...мій осінній ніжний бриз,
Я не шкодую за зім"яті простирадла...
Літали разом...та... упавши в низ,
Ти - залишивсь, мене - зовсім не стало...
Не стало тої, що колись була...
Час б"є крилом безжально в мої вікна...
Біда не в тім, що плачуть дзеркала,
А в тім, що я,літаючи, осліпла...
Не в тім мій смуток, не у тім печаль,
Що в осінь у саду вмирають квіти...
Мені болить...мені шалено жаль:
Я божевільна - закохалась в вітер...
Ми - нескінченність...і мені шкодА
Що наші долі не зійшлися пазлами...
Ми краплі осені...ми сльози...ми вода...
Дощем прольємось, розіб"ємся стразами...
Коли дощем впадемо на траві,
Ти в здивуванні затамуєш погляд...
Блаженно я шептатиму тобі:
Ми поряд... бачиш? - ми упали поряд...
Мiй Вiтер...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2015
Свидетельство о публикации №115102804598
Свидетельство о публикации №115102804598
Рецензии
http://www.stihi.ru/2015/12/05/3634 Обожаю твои стихи!!!
Завальнюк Мишина 05.12.2015 11:03 • Заявить о нарушении
Завальнюк Мишина 05.12.2015 11:03 • Заявить о нарушении