Ти

Чекаю на тебе немов би на чудо
І каюся трохи як наче іуда
За всі помилки...
Прошу в тебе пробачення подумки...

Шукаю очі твої очима,
Та в дзеркалі видно - нема за плечима
Нічого...не страшно,ти прийдеш,
Візьмеш за руку,обіймеш

Та поведеш мене до тієї країни,
Де знову розлучатися нам немає причини.
Ти будеш поряд,а значить - не страшно
І може хтось і зустріне та поважно,

Але все одно.Немає нікого,тільки ми...
Немає сенсу стати ідолами
Лиш ми тепер отут! Удвох!
Ніхто не чорт й не Бог...

Не знайдемо нікого на цьому краєчку Землі,
Немає значення на дні,чи на мілі
Тут тільки Ми...Не ти,не я
Так проситься рядок"Ми як сім'я"

Це вже банально,що соромлюсь
Зжахнути тебе римою якоюсь.
Пробач мені оцю банальність.
Бач,не цікава мені ідеальність!

Сам знаєш ти про це,
Чого брехать я буду,сонце?!
Та й і в тобі не ідеальність полюбила,
А те,що я частіше стала одягати крила,

Літати понад небом над зірками
З тобою і любов'ю поміж нами...

Тобі,Коханий...