17. 08. 15

Знаєш,якщо порівнювати тебе з якоюсь стихією, то ти вода.Ти дощ, але не той, що йде в літній день разом з райдугою. Ти, той, перед яким гримить грім, небо засліплюють блискавки. Не кожен може побачити всю красу цього дійства. Дехто лякається та ховається у свої будиночки, але є ті,які насолоджують цим. Ті, в яких від кожного спалаху блискавки по шкірі мурашки.Ті, які слухають,як краплини води вдаряються у шибки. Ті, для яких гроза не є чимось жахливим. Таких звісно не багато,але ж не можна всім подобатись. Для когось ти вогник, що освітлює життя, а для когось пітьма, з якою краще не мати справу, щоб не опинись на самому дні.
І знову про літній дощ. Він зовсім не цікавим, але багатьом подобається. Літній, теплий дощ, можна порівняти з нецікавим фільмом. Ти починаєш його дивитись і вже з перших хвилин розумієш чим він закінчиться. Але не так з тим дощем, з яким тебе порівнюю я. Ти ніколи не можеш бути впевнений,як все закінчиться цього разу. Вийде сонце чи небо буде пасмурним і час від час буде йти дощ з незавжди приємних, але вірних слів.

Опинитись в твоїх обіймах - в обіймах дощу. Чути твій голос- грім грому. Запалювати щось особливе в твоїх очах - спалахи блискавки.
Кохати тебе - кохати холодний, та прекрасний дощ.