Я, блазень долі.
Ще теплий попіл злих сердець
Шукач я правди, нанівець
Забутий долею в неволі.
Така вже випала робота
Я голос, правда Короля,
Його мовчання та брехня.
Про що мовчать,… моя турбота.
Та Доля вже зробила ставку
Не слухать блазнів, та посада,
Що лиш ковпак до слів принада,
В підніжжі трону стерла лавку.
Оті, навкруги, оточили
Та мовчки ласку просять з трону
Та мріють самі про корону,
Та рвуть подачки що є сили.
А я? Та блазень. Непокірний,
Кажу у очі, що я бачу.
Частіш сміюсь, буває плачу
Та слову «лжа» весь час невірний.
Буває, мій ковпак мовчить,
То кат зірвав веселі дзвони,
Що мій король дарив на спомин.
І голос мій лишень хрипить.
Я, блазень долі.
Ще теплий попіл злих сердець
Шукач я правди, нанівець
Забутий долею в неволі.
Блазень долi
© Copyright: Александр Бирзула, 2015
Свидетельство о публикации №115102603752
Свидетельство о публикации №115102603752
Рецензии