Вона - хвороба, божевілля мрій,
Душа розп"ята, зірвана шматками...
Вона вповзає в душу, наче змій,
Й лишає незагоєні в нім рани...
Кидає в жар, остуджує нам кров -
То теплий бриз, то шквал холодний вітру,
Слова із серця щирих молитов,
Вона - ковток цілющого повітря...
Із сумнівів, надій і протиріч -
Вона від загоряння свого сліпне,
Затім сліпа, як сама темна ніч,
Навпомацки шукає промінь світла...
Ідем і сліпнем...та повторюємось знов...
Вона сумна, полярна, невблаганна...
ВОНА - це нерозділена ЛЮБОВ,
Як певний досвід даний в покарання...
Нероздiлена любов...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2015
Свидетельство о публикации №115102602520
Свидетельство о публикации №115102602520
Рецензии
Наташа!У Вас замечательные чувства и красивые стихи.Пусть Любовь будет всегда взаимной!С уважением.
Евгений Александрович Попов 28.02.2016 21:36 • Заявить о нарушении
Евгений Александрович Попов 28.02.2016 21:36 • Заявить о нарушении
БОЛЬШОЕ СПАСИБО, ЕВГЕНИЙ!!! С УВАЖЕНИЕМ К ВАМ!!!
Наталья Кислощук 29.02.2016 16:19 Заявить о нарушении
Наталья Кислощук 29.02.2016 16:19 Заявить о нарушении