Я чула у пітьмі ходу…
І подих чула зовсім-зовсім близько…
І відчувала доторків орду,
І поцілунків в шию
Низку.
Я чула шепіт тихий:
Шу-шу-шу…
То, мабуть, листя падало останнє…
Сьогодні… Так, сьогодні порішу
Все, що було між нас.
Світання…
І крик!
Несамовитий крик
Душі.
Вона зазнала болю.
Ти зник,
А я пішла на волю
Туди, де сім вітрів блукає.
То ж, може, вітерець надій
Мене розрає…
Я чула твої кроки вдалині –
Зникала постать…
Так зникають роси…
Химери дум розчиняться в імлі.
На яблуці щоки
Не вигадані
Сльози…
2010
Не вигаданi сльози
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2015
Свидетельство о публикации №115102507465
Свидетельство о публикации №115102507465
Рецензии