Бабье лето

В пёстрых кружевах листвы одето
Бархатно ступает бабье лето
В тапочках сухой травы пожухлой,
Яблочками его щёчки  пухлые,

Ласковое, щедрое и доброе,
С солнечной улыбкой  света тёплого,
Будто каравай, всего в нём в меру –
Дождика грибного, в меру ветра.

Всё же хорошо, когда есть мера.
Осень я люблю с её манерой
Дарить душе приятные подарки,
Не холодно когда, но и не жарко,

За дни не длинные и не короткие,
За облака спокойные и кроткие,
И за торжественную тишину,
За звёзды, серебристую Луну.

Так ощущаю я отдохновенье
От жарких дней безумной суеты.
Во власти я благоговенья
И чистой дивной красоты.
***

Бабине літо

Мереживами листя, оксамитово
Бабине іде величне літо
В  тапочках м'яких трави пожухлої,
Яблучками щічки його пухкі,

Щедре та ласкаве, наче житло
З посмішкою  сонячного світла.
Як в пирозі  – усього в ньому  в  міру –
Дощику грибного, й в міру вітру.
 
І бабине за це люблю я літо,
За сонячне його ласкаве світло,
За щирі та приємні подарунки,
Мереживні строкаті візерунки,

За теплі дні у мареві осіннім,
За хмари тихі, лагідні, спокійні,
Вечірню тишу свіжу урочисту,
Зіркове небо прохолодне чисте.

Так відчуваю я відпочивання
Від жарких днів. Дерева у росі
У владі  нових вражень я придбання
Від чистої чудової краси.
***

Фото из интернета