До забуття

Пройди крізь стіни каземата
І в серці висуши дощі,
Бо на мене чекає страта
За поклик вільної душі.

Я - вічна полонянка долі,
Лишень забава. Що ж, нехай.
Бери долоні охололі,
Але душі ти не чіпай!

Вона, мов пташка, відлетіла,
Ти вже її не здоженеш.
Бери, мені не шкода тіла,
Коли душі немає меж.

22 серпня 2007


Вірш був написаний під впливом творів українськіх дисидентів, які переслідувалися владою, заарештовувалися та були відправлені у заслання або страчувалися.


Рецензии
Цiкавий вiрш! Якщо душа не має меж- це дуже чудово!) А навiщо було ввтопереклад робити, щось я не зрозумiв?
З повагою Дмитрик

Дайм Смайлз   05.07.2016 07:31     Заявить о нарушении
Вельми вдячна за вiдгук

Що стосується перекладу, то не можу назвати якусь сакральну мету цiєї дiї)) Просто з`явилася iдея перекласти українською, тому що, як на мене, той же вiрш, написаний iншою мовою, сприймається вже трошки iнакше)

З повагою, Ганна

Анна Крудалова   07.07.2016 00:33   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.