И. Бунин. К прибрежью моря... На украинском языке

(Перекладено на українську з І.Буніна)

         ***

До крайки моря тягнеться алея,
Йде в далину, як ніби в небосхил:
Там море підступається до неї
Між позабутих мармурових брил.

Там східці на прибій находять стрійно.
Леви лежать, мов сфінкси над горою;
Далеко в море важно і спокійно
Вдивляються вечірньою порою.

На лаві там між ними одиноко
Сидить вона… Без імені для неї,
Та знаю я що ніжно і глибоко
Вона з душею поріднилася моєю.

Чи не кохав я? Не шукав бентежно
В коханні й щасті  юність розділити
З жіночою душею, чистою, і ніжно
Життя моє у друге перелити?

А та любов, що в душу завітала,
Лишила на душі журливий слід –
Вона і кликала мене, і чарувала
Тією радістю, яка туманить світ.

Від неї спогади я взяв нетлінні
Про кращі дні і вже не ту люблю,
Яку любив…Я мрій люблю творіння,
Про неможливе старанно молюсь.

Вечірня і німуючи алея
До берега скелястого веде,
Де море підступається до неї
Й далеке небо в пустку голубе.

І гірко я і солодко нудьгую,
І світла мрія мариться мені,
Що радість неземну ще воскрешу я
В зажуреній красі – такій земній.