Осiнь до тiла простягала холоднiї руки,
Час стрiмголов скакав верхи на бистрих вiтрах.
I я необачно, наоспiх взяла на поруки
Твої теплi слова та нещирий блиск у очах.
Там, за вiкном, швидко мiнялись сюжети...
А в моїй душi буяв шалений розмай!
Я часто не знала з ким ти зараз i де ти,
Але певна була — є ти, є шалаш, буде й рай.
Моє втомлене серце реальностi все ж покорилось,
Коли змерзло — збагнуло, що зима не лише за вiкном,
Що щастя йому напророчене просто приснилось
I текло по вустам не медом, а полином.
22.10.2015
Сюжети
© Copyright: Ирина Куленюк, 2015
Свидетельство о публикации №115102208984
Свидетельство о публикации №115102208984
Рецензии