Навіщо ти, мамо дала таку долю,
Чому не щасливий, навіщо я тут?
Ще змалку у росах я бігав по полю,
А щастя не бачив, був в темряві смут.
А дні все минали, тянувся до неба,
Дивився на зорі і місяць ясний...
А мати питала, чого ж тобі треба,
Чого же ти, синку, як туча, сумний?.
Не дав мені боженько щастя і долі,
Тому я у смутку тому й у журбі,
Немає здоров'я, сміються у школі,
І часом не радий я навіть собі.
Не плач же, мій синку, поглянь ти довкола:
Он пташечка, бачиш, радіє життю,
І більш не схиляй до землі свого чола
І з думок своїх прожени темноту.
Послухав я неньку, на світ подивився.
Довкола так гарно співа соловей,
Буяє усе, і матусі вклонився.
І більш не було і з журбою ночей.
Владимир Ольховой. 20 Октября 2015.
Навiщо ти, мамо...
© Copyright: Владимир Ольховой, 2015
Свидетельство о публикации №115102006506
Свидетельство о публикации №115102006506
Рецензии