Зі спини... Я побачив тебе зі спини.
Ну навіщо мені ці прощання навіки?!..
Я давно вже не падав з уламків стіни
у твої, запаковані кригою ріки.
Жовтий сон, що мене від людей рятував,
пообідав роками надії на казку,
із якою я майже життя мандрував,
запросивши тебе у веселощів пастку.
Білий світ... Він штовхає людей до весни,
де завжди розчиняються мрії про мрії...
Тільки там сиві тіні знаходять вони,
помилившись із змістом вина як надії.
Тільки там очевидне постане в зірках
мерехтливим вогнем заклопотаних ранків,
і крапки, що вмирають у моїх віршах,
твоє щастя викохують без перестанку.
Та нехай ти забудеш мене до зими,
пригортаючи світлим майбутнім до себе,
острови, де колись розлетілися ми,
нагадають нас хмарним мереживом неба...
Бажання втримати бажання
© Copyright: Александр Ноцкий, 2015
Свидетельство о публикации №115102005842
Свидетельство о публикации №115102005842
Рецензии