кров за кров
Сивішає небо від спалахів зорей провидців,
Два круки ввігнули по жилам забутую біль.
В самітності, в горі і в радості гріх не зустріться
З кривавою косою мстивої стезі моїй.
Пленою завішено очі пустих благодатей,
Щоб кулею в серці стискати збагненне життя.
Ні щастя, ні долі, ні слави для нас не потрібно,
А тільки нам шаблі, волі під небом і сенсу буття.
Схилились додолу червонії квіти у полі,
Під шкірой метал, а в думках лиш прокляте знання.
Летять під просипаним сонцем дві чорнії птахи,
Червонії квіти - то кров, і загибель моя.
Шурхоче під серцем гнітючая доблесть убивці,
За матір, за землю, за клятви побитих братів.
І лють мрозом черствим хапається прямо за душу,
Згубись же в невідомих стежах вкраїнських степів!
16.10.15
кровь за кровь
© Copyright: Дмитрий Атасиль, 2015
Свидетельство о публикации №115101708124
Свидетельство о публикации №115101708124
Рецензии