Тримайте ж мене, людоньки!

Як гаряче! Як солодко! А  серце - барабаниться…
Без слів палких, без дотиків тремтить твоя обраниця!
У відстані – рятунок мій, інакше б вже розтанула,
Стекла б струмками в річеньку.  Морями-океанами
Та хвилями бурхливими місток ладнала б зустрічі…
Тримайте ж мене, людоньки, за ніженьки, за рученьки!!!

В’яжіть травою мертвою, щоб я завмерла розумом,
Про пестощі б не мріяла із вуст його морозяних,
Не бігла та не падала, не дерла би коліночки…
Не сила зупинитися:  горить бажанням жіночка!
Та, бита в скелю, плакала б, камінням геть засипана…
Не море чув би з мушлі ти, а довге з горя хлипання…
(16.10.15)


Рецензии
Чудовий віршик, Оленко!
Але я не візьмуся перекладати той, що містить у собі нутряні рими..:)
Дякую за насолоду читати!
З обіймашками,
я

Светлана Груздева   28.10.2015 11:27     Заявить о нарушении
Дякую, Світланочка! Він писався не для перекладу, а від вибуху емоцій і почуттів))!

Елена Каминская7   28.10.2015 15:50   Заявить о нарушении
На это произведение написано 10 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.