Григорию Сковороде

 
Вклоняюсь низько генію Шевченка,
З дитинства милі Лесині слова,
Та вже давно запав мені у серце
Сковорода – філософ-голова.

Це той мудрець, що власними ногами
Всю Україну обійшов не раз.
Вірші писав і знався з козаками,
І «Сад пісень» його дійшов до нас.

 Він був учений, не одну знав мову,
Знайомий із Вольтером і Дідро,
Був незалежний. Палиця кленова,
Торбина з книжками – усе його добро.

Його до себе звала Катерина,
Він, Україні вірний до кінця,
Сказав: «Я не покину Батьківщини,
Мені сопілка і вівця дорожчі царського вінця».

Він добре знав, у чому щастя справжнє,
Не в марнослав’ї,  розкошах, шатрах.
Пізнай себе, служи Вітчизні завжди,
 З народом будь за совість, не за  страх.

Пливуть роки, століття проминають,
Та пам'ять у народові жива.
Тебе твої нащадки пам’ятають,
Сковорода – філософ-голова


Рецензии
Дякую Ріта. Вірш сподобався. Чудово написано, від серця.

Сергей Трохименко   08.01.2019 13:52     Заявить о нарушении
Щиро вдячна Вам, Сергію, за добрий відгук!
З добром і теплом,

Рита Аксельруд   08.01.2019 18:51   Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.