Григорию Сковороде

 
Вклоняюсь низько генію Шевченка,
З дитинства милі Лесині слова,
Та вже давно запав мені у серце
Сковорода – філософ-голова.

Це той мудрець, що власними ногами
Всю Україну обійшов не раз.
Вірші писав і знався з козаками,
І «Сад пісень» його дійшов до нас.

 Він був учений, не одну знав мову,
Знайомий із Вольтером і Дідро,
Був незалежний. Палиця кленова,
Торбина з книжками – усе його добро.

Його до себе звала Катерина,
Він, Україні вірний до кінця,
Сказав: «Я не покину Батьківщини,
Мені сопілка і вівця дорожчі царського вінця».

Він добре знав, у чому щастя справжнє,
Не в марнослав’ї,  розкошах, шатрах.
Пізнай себе, служи Вітчизні завжди,
 З народом будь за совість, не за  страх.

Пливуть роки, століття проминають,
Та пам'ять у народові жива.
Тебе твої нащадки пам’ятають,
Сковорода – філософ-голова


Рецензии
Ріто, гарний вірш.
Сковорода завжди буде актуальним, бо писав на вічні загальнолюдські теми.

Занесла Вас до мого списку обраних, дуже рада нашому знайомству та спілкуванню. Щиро зичу Вам здоров'я та усіляких гараздів.

Надия Медведовская   15.04.2023 14:46     Заявить о нарушении
Дякую Вам, Надіє, за добрий відгук!
Ви тепер також у мене в списку обраних!
Будемо спілкуватися! Дуже приємно!
Усього Вам найкращого!
З теплом душі, Рита

Рита Аксельруд   15.04.2023 18:05   Заявить о нарушении
На это произведение написано 12 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.