For Lily

Подруго, я би хотіла тебе повернути,
Так шкодую за свої тоді слова,
Шкода, що так пізно зуміла збагнути,
Що таких як ти ніде нема!
Ти особлива, бо ти щира й добра,
Усміхнено дивишся на життя,
Ми сміялись зі всього, це правда,
Але в нашій дружбі ти перемогла...
Мир між нами був не зовсім миром,
Я так і не зрозуміла, чи пробачила ти,
Свою гордість я не приховала під гримом,
Бо сил в собі не вдалося знайти.
Тепер нас не пов'язує нічого,
А жаль - це все, що відчувати можу,
Милуюсь тобою на свіжих фото,
Та нам допомогти нічим вже не зможу.
Знаєш, ми тоді обидві від всього стомились,
І мені страшно не хотілось ворушити минуле,
Ногами рухати порох - навіщо? І я спинилась,
Бо здавалось, що те, що було, вже не буде.
Я читала твої погляди крижані,
І гадала, що лід мені не розтопити,
Ти вже не так була потрібна мені,
Бо знала, що без тебе стане легше жити.
Та легше - це не означає цікавіше,
І не означає це, що без жалю,
З тобою світ був трішки яскравіший,
Я досі тебе в своєму серці бережу.

14/10/15

By me