Тебя не полюбит никто...

Тебя не полюбит никто, так как я,
Тебя не обнимет никто нежнее.
Ты сейчас без меня - я твоя,
Но в жизни всё гораздо сложнее.

И время  прошло, не видимся мы,
И рана моя кровоточит.
И я не забуду этот вечер зимы,
Бессонные, долгие ночи.

А глаза зеленые-зеленые твои
В сладких снах мне снова снятся.
Почему не скажешь правды мне, пойми,
Разве трудно во всём тебе признаться?

Я сейчас балуюсь в новую жизнь,
И играю здесь разные роли...
Все уже кончилось, нет?.. Докажи!
Не смогу скрывать я больше боли!

Я пишу, а потом стираю слова,
А мысли я стереть не смогу.
И каждую ночь болит голова,
Я плачу, уснуть не могу.

Как быть? Вместе не сможем мы.
Я хочу забыть о тебе,
Забыть тот долгий  вечер зимы,
И подумать хоть раз о себе.

О, дай мне силы!!! Дай счастья мне!
Я хочу забыть, про все, что было!
Пусть эти стихи сгорят в огне!
И чтобы сердце моё зажило!


Вірш про кохання № 5851

Тебе не полюбить ніхто так як я,
Тебе не обійме ніхто ніжніше.
Ти зараз без мене, я далі твоя,
Та ти не цілуєш мене як раніше!

І час вже пройшов, не бачимось ми,
Та рана моя кровоточить,
І я не забуду цей вечір зими,
Й ці довгі недоспані ночі.

А очі зелені - зелені твої
У снах солодких сняться.
Чому ти не скажеш правди мені?
Хіба так важко зізнаться?

Я зараз бавлюсь в нове життя,
І граю тут різнії ролі,
Усе вже скінчилось…нема вороття,
Не можу сховати я болю!

Я пишу, а потім стираю слова,
Та думки я стерти не можу,
І кожної ночі болить голова,
Я плачу, й заснути не можу.

Як бути разом не можемо ми,
Я хочу, забути про тебе.
Забути про довгий цей вечір зими,
Й пожити хоч трішки для себе.

О, дай мені сили!!! Дай щастя мені!
Я хочу забути, про все що було!
Нехай ці вірші згорять у вогні!
І щоб моє серце уже зажило!