Як тяжко, тяжко проводжати
У дальню путь, у вічний шлях.
Чомусь так хочеться ридати
І сльози знову на очах.
На перекір усім бажанням,
Не повернеш людину ти.
Ти це безжальнеє страждання
Навіки в серці збережи.
Нехай сіяє зірка в небі,
Нехай завжди цвітуть сади.
Для когось ти, напевно, треба,
Та доведеться все ж піти.
Піти у край, де літо красне,
Або у край, де вічна тьма.
Та там, де є хоч щось прекрасне,
Тебе давно уже нема.
Тяжко
© Copyright: Анна Тврасюк, 2015
Свидетельство о публикации №115101400334
Свидетельство о публикации №115101400334
Рецензии