Ты не бойся меня только бойся любви безответной
Мой нечаянный гость не видавший ни боли ни зла
Я богиня земли я Хозяйка горы этой медной
В ее недрах хрусталь в ее недрах печаль да зола
И отныне забудь обо мне мое сердце из камня
Что волшебной рукой принесен из неведомых царств
И тебе я его в драгоценной шкатулке оставлю
И его ты храни ведь оно всех дороже богатств
Ты меня не ищи растворятся следы не распутье
И теперь я тебя не пущу в свои недра назад
Я играю с тобой все равно ты меня не забудешь
Все равно сотни раз проклянешь мной подаренный клад
Не тоскуй обо мне не горюй ненароком украдкой
Ты меня не найдешь мои тайны укроет гора
И не тешь себя что ты мои разгадаешь загадки
Мне не нужен ни раб ни унылая эта игра
Станешь верным земным одиноким печальным и тленным
Ты свободен теперь так иди и живи как хотел
Я смеюсь над тобой ты навеки останешься пленным
Только гостем горы только тенью в моей пустоте
На пиру у богов среди гор и несметных сокровищ
Я не вспомню тебя если вспомню подальше беги
Мой нечаянный гость моя тайна которой не скроешь
Ты себя береги ты себя для меня береги
Хозяйка Медной Горы
© Copyright: Моника Талмер, 2015
Свидетельство о публикации №115101308280
Свидетельство о публикации №115101308280
Рецензии
Давненько не брался за Ваши стихи, рискнул сделать "пробу пера":
ХАЗЯЙКА МІДНОЇ ГОРИ (вільний переклад П.Голубкова)
Ти не бійся мене, тільки бійся любові, що бідна,
Ненавмисний мій гість, що не бачив ні болю, ні зла.
Я богиня землі, Я хазяйка, гора моя мідна.
В її надрах - кришталь, в її надрах - печаль та зола.
Відтепер ти про мене забудь, бо це серце вже - камінь,
Що принесла чарівна рука з невідомих ще царств.
І залишу його я тобі у цій скриньці криштальній .
Бережи ти його, адже серце дорожче багатств.
Ти не знайдеш мене, ти сліди по дорозі загубиш,
І тепер я тебе не пущу в свої надра назад.
Над тобою сміюся, мене все одно не забудеш,
Все одно сто разів проклянеш подарований скарб
Не сумуй по мені, не горюй крадькома, адже знаєш:
Ти не знайдеш мене, таємниці всі вкриє гора.
І не тіш себе тим, що секрети мої розгадаєш.
Не потрібен ні раб мені, ні сумовита ця гра.
Станеш тлінним, земним і самотнім, напевно.
Так, ти вільний тепер - так що йди і живи, як хотів.
Так, я граю з тобою, навіки лишу полоненим,
Тільки гостем гори, тінню у порожнечі отій.
На бенкеті богів серед гір й незліченних цих скарбів
Я тебе не згадаю, згадаю ж - подалі біжи,
Ненавмисний мій гість, таємниця, що не приховаєш
Ти себе бережи, ти для мене себе бережи!
Удачи!
Петр Голубков 19.10.2015 15:24 • Заявить о нарушении
ХАЗЯЙКА МІДНОЇ ГОРИ (вільний переклад П.Голубкова)
Ти не бійся мене, тільки бійся любові, що бідна,
Ненавмисний мій гість, що не бачив ні болю, ні зла.
Я богиня землі, Я хазяйка, гора моя мідна.
В її надрах - кришталь, в її надрах - печаль та зола.
Відтепер ти про мене забудь, бо це серце вже - камінь,
Що принесла чарівна рука з невідомих ще царств.
І залишу його я тобі у цій скриньці криштальній .
Бережи ти його, адже серце дорожче багатств.
Ти не знайдеш мене, ти сліди по дорозі загубиш,
І тепер я тебе не пущу в свої надра назад.
Над тобою сміюся, мене все одно не забудеш,
Все одно сто разів проклянеш подарований скарб
Не сумуй по мені, не горюй крадькома, адже знаєш:
Ти не знайдеш мене, таємниці всі вкриє гора.
І не тіш себе тим, що секрети мої розгадаєш.
Не потрібен ні раб мені, ні сумовита ця гра.
Станеш тлінним, земним і самотнім, напевно.
Так, ти вільний тепер - так що йди і живи, як хотів.
Так, я граю з тобою, навіки лишу полоненим,
Тільки гостем гори, тінню у порожнечі отій.
На бенкеті богів серед гір й незліченних цих скарбів
Я тебе не згадаю, згадаю ж - подалі біжи,
Ненавмисний мій гість, таємниця, що не приховаєш
Ти себе бережи, ти для мене себе бережи!
Удачи!
Петр Голубков 19.10.2015 15:24 • Заявить о нарушении