Закохані два серця - не живуть
Вони страждають в тузі та тривозі
Літали у хмаринках в вишині
Тепер лежать обабіч при дорозі
І вже не чутно співу рідних душ
Закутались у тишу дивні ночі
А чорний крук нещастя, як дурний
Позбавити надії дуже хоче
Клює словами серце на шматки
А інше серце виє, завиває
Невже кохання - це пустеля двох?
Невже то щастя в світі не буває?
І все що є – то марево та сни
Думки про те , що разом та навіки
А самі по одинці чужаки
Такі собі засмучені каліки
Вбачають в іншому того – чого нема
Чого не можуть в сОбі відшукати
І в вигаданих снах свого життя
Готові як сліпі у двох блукати
А потім в`януть квітами в стерні
У власному полоні безнадії
Напевно, що кохання – то дурня
Такі собі рожеві, дивні мрії
Кохання - то дурня!
© Copyright: Владимир Фадеев, 2015
Свидетельство о публикации №115101306582
Свидетельство о публикации №115101306582
Рецензии
До коханье дро тебе, дед милый отец. Не слихав про мести, отечеству снова ****ец.
Лило Шиманик 30.07.2019 17:59 • Заявить о нарушении
Лило Шиманик 30.07.2019 17:59 • Заявить о нарушении