майже джаз

Коли прощаєш те, від чого здіймає дах,
коли даєш те, що є потребою, попри
образи_біль_ревнощі_грубощі_тощо,
коли стерті ноги від пройдених площ,
устелених не тими або ж не тією, однією,
коли 21 грам скидає з себе набридле тіло,
щоб на кілька секунд позбавитись фальші
і видати серцю звук за мотивами Рея Чарльза,
Джимі Хендрікса або Еріка Клептона –
саме тоді ти відчуваєш щось більше за життя.

*без  присвяти


Рецензии