Як рік сьогодні була ніч,
Думками голова забита.
А я до ранку гнав геть їх,
Вовком хотілось вити.
Думав про рідну Україну,
Родичів мертвих і живих,
Як тяжко жити їх дитині,
Якщо війну не зупинить.
Скільки разів топтали землю
З Європи чоботи чужі,
Вони і зараз топчуть, певно,
Та носять їх твої сини.
Діди і прадіди вставали
Край рідний милий захистити.
Та їх в могилах поховали.
Як же вони хотіли жити.
Як рік і вчора ніч була,
А скільки їх таких ще буде?
Бо, «в огороді бузина,
А в Києві чужії люди!»
09.10.2015
Н ч як р к
© Copyright: Василь Бондаренко, 2015
Свидетельство о публикации №115100902576
Свидетельство о публикации №115100902576
Рецензии
Цікавий твір, але багато не зрозумілого. І ритм слабує... Та й нині Україну топче на сході москаль, а не з Європи загарбники...
Ли Чень Дао 09.10.2015 17:26 • Заявить о нарушении
Ли Чень Дао 09.10.2015 17:26 • Заявить о нарушении
