Скільки зорі не рахуй, все одно їх безліч,
А котрісь із них заховались безбач
За глухими стінами, за парубочі плечі,
За холодним свистом вітрюгана й смерчу.
Скільки сліз не лий, ти все одно щаслива!
Гріє восени і торішня злива,
Опікає Осінь і плекають Весни.
Все одно за холодом все тепло воскресне.
Скільки б не боялась, що забракне вдачі,
Там, за обрієм, море слів гарячих
Не лише комусь, а й тобі яскравій,
Ще там посміхнеться ніжність золотаво.
Скільки б не страхала зупинити, стерти
Рухи всіх світил геть із круговерті,
Все одно нетлінне світле все й чудесне;
І за усім зимним знов тепло воскресне.
знов тепло воскресне
© Copyright: Яна Сыса, 2015
Свидетельство о публикации №115100902525
Свидетельство о публикации №115100902525
Рецензии