Бенкет під час чуми.
Напівпрозорий мешканець спочив.
Враз стало чисто.
Я пам’ятаю рис, котлети
І соус перчений, щоб перебити запах сечі.
Був вечір, запахи лилися легко.
Чорт, врізалися, як вістря,
В обидві мої ніздрі, у синуси, ходи,
в сам череп.
Я ледь знайшов,
перечепившись через
Кота,
В коробці бісовій цукерочку Roshen,
Бігом – і під язик.
Кіт підло зник.
І я зник, лише не підло,
ПАДЛО.
Із камбуза притопленого корабля,
Як миша.
Замок. Герметизація. Тиша
Бенкет пiд час чуми
© Copyright: Вадим Агапов, 2015
Свидетельство о публикации №115100809847
Свидетельство о публикации №115100809847
Рецензии