Щось неймов рне!

ЇЇ граційна ніжність,
Її безмежна витонченість
Тонка шия, довге волосся,
цвіту сонячного колосся, на плечі спадає
…це напевно янгол.

Яка вона гарна, вона навіть не знає
Її очі синенькі, її пальці тоненькі,
Її уста маленькі, її посмішка  - все це
Моєму серцю так близенько,
Що аж хочеться співати їй,
Говорити для неї, дихати тільки для неї.

Вона йде…
Ти стоїш й посміхаєшся
Вона бачить тебе…
Ви зустрілися поглядами.
Це вона!!!
Ти немов замерз на місті, як той стовбур
і думаєш: невже я такий бовдур,
невже я раніше не помічав цієї краси.

Вона посміхається і ти теж
Ти думаєш: «Невже я полюбив!»
О боже, авжеж!
Всередені, немов тисяча пожеж
Розум кричить: «Біжи скоріш, обійми її та заспокой –
Та все ж, щось тебе спиняє
Це щось тебе лякає, воно вмить тебе міняє
Але твоє серце відчуває
Воно все ж таки  перемагає.
Ти йдеш до неї..
Вона знову тобі посміхається..
Це ж треба..як вона всміхається!!!
 Ти вирішив  - вона тобі подобається.
З кожним кроком серце все частіше б’ється
Ви вже стоїте поруч, немає нікого навкруги,
Вона дивиться тобі в очі, ти зізнаєшся їй: « Я люблю тебе!»
І я тебе, - каже вона.