У цьому світі все до біса дивне,
Як марево в весняний ранок.
Не цінять люди правду лиш святу,
Не дивляться на зорі, на світанок.
Забули люди, як це мати душу.
Більш не говорять ввічливі слова.
І все життя через одне лиш «мушу»,
Ніхто не пам’ятає цінності добра.
Травляться пропагандою, брехнею,
Що б закривати очі від пітьми.
Не розуміють істини одної ,
Що світ цей змінюють вони.
На повідку лиш тягнуться до «раю»,
Так хочеться їм йти, проте, немає сил.
В кайдани закували людей зграю..
Назвемо їх банально, по простому -
Народ який нічого не змінив.
Люди
© Copyright: Софья Кох, 2015
Свидетельство о публикации №115100709797
Свидетельство о публикации №115100709797
Рецензии