Я не відчула в тобі своє,
але кохала, як рідна мати,
і підставляла своє плече,
коли, по правді, могла б забрати.
Я відчувала тебе в собі,
Хоч знала всі твої за і проти.
Я на Страшному би на суді
Усі гріхи би змогла збороти.
Коли ж ти вічливо не кохав,
дивився впевнено та пихато.
Я розуміла. А ти мовчав.
Мовчав, бо я почала кричати.
Скажи, навіщо себе дарма,
Скажи, навіщо себе ти зрадив?
Куди поділись твої гальма?
Кого ти вбив, а кого принадив?
Не чутно. Тиша. Не стало сил,
порадити, чи хоча б сказати.
Напившись зрадливих тих чорнил,
Своє ім'я не могла згадати.
Сповiдь
© Copyright: Буц Ольга, 2015
Свидетельство о публикации №115100600883
Свидетельство о публикации №115100600883
Рецензии
