Розлита тиша серед парку.
Про щось бурмоче листя стиха.
Та краплі, що злітають з стріхи.
Настала Осінь, хоч ще жарко.
Чомусь принишкли пташенята,
Не чути лемент горобців,
Що, понаставлячи синців,
Вирують грою, мов хлоп’ята.
В задумі вітер грає листям,
Під шелест обвива туманом
Берези, що дивують станом,
Та гарним листяним намистом.
А хмари серед неба грають,
Малюють гарні візерунки,
Та навівають дивні думки,
Та щем у душі навертають.
Той щем тривожить, не мовчить,
Словами він поклавсь у строфи.
Ось крапка, кома… трохи, трохи
І тиша віршами бринить.
Тиша
© Copyright: Александр Бирзула, 2015
Свидетельство о публикации №115100603337
Свидетельство о публикации №115100603337
Рецензии