Що стало з нами на світанку?
Чому ми дикі і гучні
Так сподівались до сніданку
Забути всі свої гріхи?
Чи то ми вірили у себе?
Чи в Бога, в небо, чи в життя...
Ми бачили криваві сходи,
Які вели до забуття.
В своїх руках тримали сонце,
Ловили бліки на вікні,
І не злякали одіозні
Події стрАшні й нелегкі.
Рушаємо ми паралельно,
Не бачимо і до сих пір
Навколо себе рване небо,
А під собою кригу й сніг.
І ллються сльози водоспадом,
Й ревуть невтішні матері
Синів муштрують на світанку -
Закінчилися казачки.
Але недовго залишилось
Нам рахувати втрати ті,
І дуже скоро сонце зійде,
Ми змиємо гріхи свої.
Тр шки нац онального
© Copyright: Лера Жураева, 2015
Свидетельство о публикации №115100308673
Свидетельство о публикации №115100308673
Рецензии